Нехай традиційні екскурсійні програми горять синім полум’ям, а ви просто зобов’язані зробити дев’ять речей: дослідити в Баку всі закутки старого міста — Ічері Шехер, прицінитися на базарі до справжнього східного килима, послухати музику або співи у стилі мугам, розшифрувати хоч один ієрогліф бронзової доби, зображений на скелях заповідника Гобустан, побувати на святі гранату в містечку Гьойчай, прийняти ванну з лікувальною «молодильною» нафтою в Нафталані, побачити дивні булькаючі грязьові вулкани, викупатись у Каспії, захопитися приголомшливимивечірніми вогнями Баку.
Життя як на вулкані
Сама назва «Азербайджан» складається з «азар» — вогонь, «бай» — пан, «джан» — душа. Виходить щось на кшталт «той, хто панує душею вогню». Вогонь тут, ніби у казці,здіймається стовпом просто з-під землі. Дивно, але влаштовує такі фокуси не нафта, перша у світі свердловина з видобутку якої була пробурена в Баку 1847 року, а грязьові вулкани. За кількістю геологічних монстрів цей край теж попереду всієї планети: з понад 800 вулканів, що є в Італії, Ісландії, Новій Зеландії, Америці тощо,більш як 300 знаходяться саме в Азербайджані. У народі їх назвали «гайнача» (окріп), або «боздаг» (Сіра гора). З отвору або конуса з кратером на поверхню вистрілюють грязьові маси та гази, часто разом із водою та нафтою. Ці гази й можуть самозайматися як ефектні факели. Наприклад,2013 року під час виверження вулкана Ахтарма-Пашали піднявся стовп вогню заввишки 30 метрів!
Є в Азербайджані свій вічний вогонь. Тільки не в пам’ятнику воїнам-визволителям, а природний. З найдавніших часів на схилі пагорба Янардаг (Палаюча гора) недалеко від столиці можна побачити полум’я приблизно 10 метрів завширшки, що ні на секунду не загасає. Подібнеє лише в Туреччині та в Австралії. Такі природні дива багато століть тому приводили у тутешні місця мандрівників, як-от Марко Поло, та вогнепоклонників-зороастрійців, а в ХІХ столітті — нафтовидобувачіві європейських мільйонерів, які вкладали статки у такий прибутковий бізнес. Був серед них і знаменитий барон Ротшильд, і легендарне сімейство Нобелів. Вони створили цілу імперію з нафтопроводами, нафтобазами з причалами, танкерами, залізницею та вагонами-цистернами. Зростав видобуток нафти, і зростало місто, виникали особняки, парки, фонтани, перетворюючи тодішній Баку на східний Париж або Ніццу.
Високу нагороду — премію Design of the Year — отримав Центр Гейдара АлієваХай-тек і постмодернізм
Сучасний Баку більше нагадує Дубай та Абу-Дабі. Наприклад, трійця хмарочосів FlameTowers (Вежі вогню) явно хотіла перевершити знаменитий готель-вітрильник Бурдж-ель-Араб. Проте 182 метри явно програють 320-ти. Натомість вежі в Бакуповністю вкриті LED-екранами, які імітують червоні язики полум’я, що танцюють, видні звідусіль. До речі, освітлення веж було визнано найкращим у світі. Високу нагороду — премію Design of the Year — отримав Центр Гейдара Алієва. Будівля в постмодерністському стилі у формі фантастичної хвилі, що спрямована вгору й одночасно зливається із землею та небом, була створена відомою британською архітекторкою та дизайнеркою арабського походження Захою Хадід. Завершує парад диво-будівель Бакинська кришталева зала, або Baku Crystal Hall— спортивно-концертний комплекс, що нагадує діамант із безліччю граней (LED-екранів). Потужне і яскраве вечірнє підсвічування цих архітектурних шедеврів — головний акцент приголомшливого світлового сценарію міста тисячі та одного вогню, Баку.
Грязьові вулкани, що їхня розтріскана сіра поверхня нагадує марсіанський пейзаж Ісландії або кварцову Місячну долину в Бразилії, — ще одне диво АзербайджануФантастичні скелі та марсіанський краєвид
Усе ж таки приїжджають в Азербайджан не за цивілізацією, а за незайманою природою. Чого тільки вартий гірський заповідник Гобустан, який химерністю скель і печер нагадує каньйон Антилопи в Аризоні! До того ж тут усюди видряпані на камінні малюнки первісних людей. Окрім фігурок та звірів можна помітити красиво висічені цифри — таксучасні «хомоазербайджанус» пронумерували музейні експонати просто неба.
Грязьові вулкани, що їхня розтріскана сіра поверхня нагадує марсіанський пейзаж Ісландії або кварцову Місячну долину в Бразилії, — ще одне диво Азербайджану. За півгодини їзди від заповідника можна висадитися на безлюдну поверхню, що обдувається вітрами, гучно булькає, немов каструля на кухні велетня. До речі, науковці вважають, що найперше у світі виверження грязьового вулкана сталося 25 мільйонів років тому саме на території Азербайджану. Вулкани тут зовсім не гарячі, тому можна сміливо засунути палець у «мурашник»-кратер абоопустити ногу у тріщину, щоб відчути себе астронавтом.
Острівець старовини
Старе, чи внутрішнє місто столиці — ІчеріШехер — це те, заради чого варто приїхати до Баку і побачити, як поряд із хмарочосами та асфальтовими джунглями виростає кам’яна стіна фортеці. А за нею — минуле й позаминуле Сходу, напівзруйноване, але прекрасне та поетичне, з вузькими вуличками, з базаром, на якому можна прицінитися до килима, чайханою, де можна поласувати смачними кутабами, з численними мечетями та воротами (з орієнтальними «тріумфальними арками»),старовинним палацом Ширваншахів(«Бакинським акрополем»)і Дівочою баштою. Остання, до речі, як і раніше, залишається головним символом міста. Якщо ж говорити про символ самого Азербайджану, тоокрім вогню уособленням цієї країни є гранат. Вважається, що це єдина країна, де зростають усі сорти. У жовтні в містечку Гьойчай, де розбито 4 тисячі гектарів садів (а це понад 30 тисяч тонн врожаю), проходить Нар Байрамі — свято гранату з народними гулянням, дегустацією страв і змаганнями давильників гранату, які за кілька хвилин здатні «пустити кров» десяткам плодів.
