Берлін трапився з нами ранньої весни, напередодні 8 березня і мого дня народження – просто напередодні локдауну. Спочатку це була проміжна точка у маршруті на Пальму де Майорку, де мріялося відсвяткувати день народження. Власне, я люблю самостійно організовувати подорожі. Через Берлін добиратись було дешевше, то чому б ні?!
Нічого особливого від манірних, на мій погляд, німців я не чекала. Маршрут продумала до дрібниць, щоб не нудьгувати. Відразу після прильоту – з корабля на бал, тобто на знамените Vivid Grand Show у всесвітньовідомому театрі-ревю Friedrichstadt-Palast (Фридріхштадтпаласт). І тут трапився дивовижний «вау ефект»! Терміново відкривайте ютуб та дивіться, що це за шоу! Нічого подібного раніше ми не бачили: найбільша сцена в Європі, нереальні космічні декорації та костюми, запаморочливі трюки та казковий дощ із блискіток у залі для глядачів. Після шоу до помешкання ми добиралися трамвайчиком. Я, звичайно, чула про пунктуальність німців, але коли трамвай прибув секунда в секунду, була дійсно вражена. Так, Берлін – це драйв, молодість та точність, що заслуховує поваги.
Ще одне яскраве враження – це холод, що одразу пронизує тебе наскізь сльоту та сильний вітер, тому прогулянки пішки весняним містом ми вирішили замінити на самокатні з вітерцем
Ще одне яскраве враження – це холод, що одразу пронизує тебе наскізь сльоту та сильний вітер, тому прогулянки пішки весняним містом ми вирішили замінити на самокатні з вітерцем. І це ще одна пригода. Об’їздити весь центр Берліна електросамокатом – що ще треба, аби відчути себе в дитинстві.
Звичайно, не змогли проїхати повз фірмовий магазин шоколаду Ritter Sport і Музей воскових фігур мадам Тюссо. Це навіть не магазин, це величезний мегамаркет шоколаду, тому навіть тим, хто не їсть солодкого, неможливо встояти.Музей інтерактивний: можна приміряти на себе образ Мерлін Монро, щоправда в перуці та подібній сукні я стала більше схожа не на актрису, а на тітку Зіну з «Сільпо». Можна прилягти на диванчик поруч із Зигмундом Фрейдом для сеансу психотерапії, потримати за руку пані Ангелу Меркель.
Рейхстаг – обов’язковий до відвідування. Це історія та демонстрація німецької економії та раціональності. Неймовірно красивий дзеркальний купол – то не що інше, як величезна сонячна батарея. Вхід до Рейхстагу абсолютно безкоштовний, але на запрошення, котрі легко можна отримати на електронну пошту, заздалегідь зареєструвавшись на сайті у якості гостя.
Шок-контраст стався з нами у день від’їзду. Дуже хотілося побачити шматок Берлінської стіни у східному Берліні з найзнаменитішим графіті у світі – братнім поцілунком Хонеккера та Брежнєва в East Side Gallery просто неба, котре намалював російський художник, що живе у Берліні Дмитро Врубель. Добиралися довго, вийшли з метро та потрапили до іншої країни. Уявляєте, біля стіни досі грають у наперстки. Натовпи сумнівних особистостей, сміття на вулицях – таке собі повернення у тьмяний світ минулого. Ми буквально пробіглися вздовж стіни та поспішили до ще однієї локації. Церква кайзера Вільгельма – приклад поваги до історії та її сучасної інтерпретації. Поруч із напівзруйнованою під час війни старою церквою звели новий храм. Понад 20000 вікон-вітражів із блакитного та синього скла та майже п’ятиметрова постать Христа ніби ширяє у повітрі. З’їздіть, подивіться – не пошкодуєте!
А знаєте, що найцікавіше? З транзитної точки лише за 3 дні Берлін перетворився на місце, куди хочеться повернутися знову й знову. Що ми й зібралися здійснити на новорічних канікулах. Квитки куплені, вакцини зроблено – так що Берлін, до зустрічі, з любов’ю!